Було то давно, я не знаю коли, Та й бабця мені давнувато казала, Які в ті часи смілі люди були, Й одного хлопчину вона навіть знала. Волосся по плечі чорнявий, високий, Він був не один, їх чимало було. І всі як один надзвичайно відважні, І в крові їхній завжди братерство текло. І всі як один стояли горою, І билися завжди рука до руки. Ніхто і не смів на нас сунуть війною, Та трапилось якось усе навпаки. Всі хмари зійшлися і плакало небо, І падали милі в нерівнім бою. За волю боролись українці отожбо І зустрілися всі сто відсотків в раю.
Уважаемые посетители нашего литературного сайта, авторы с нетерпением ждут Ваших отзывов и оценок их творческих работ. Не сочтите за труд высказать своё мнение авторитетного критика!
|